Вже не зустріне мати…
Живого сина в світі вже нема
Ми будемо їх вічно пам’ятати
Героям України честь і хвала!
Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.
Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо-біль утрат в зоні АТО. І ми, як ніколи, повинні допомагати своїй державі залишитись єдинною та нероздільною. Саме тому в ДНЗ Білогірського району району з 22 по 25 лютого 2016 року пройшли патріотичні заходи, орієнтовані на підтримку воїнам АТО, учасникам бойових дій під гаслом «З любов’ю і мужністю», які мали на меті виховання почуття любові до своєї Батьківщини, формування почуття національної гідності на кращих прикладах мужності і звитяги.
В рамках даного заходу були проведені тематичні заняття, на яких вихователі намагалися пояснити своїм вихованцям ситуацію, яка зараз склалася в нашій країні, навчали поважати воїнів АТО, учасників бойових дій, згадували жителів села, міст, які є і були учасниками подій на Майдані.
На відкриття виховних заходів у дошкільні навчальні заклади були запрошені односельчани-воїни АТО, які розповідали дітям про свої бойові будні, про події, які їм довелося пережити, про відвагу і героїзм українських захисників, про братську взаємодопомогу, про палке бажання повернути мир на нашу землю. Діти з розумінням та повагою сприйняли почуте.
В ході заходу вихованці ДНЗ своїм почесним гостям читали патріотичні вірші, молитви за нашу країну, за кожного солдата, наш нескорений народ, надію на мирне життя і беззаперечну віру в перемогу.
Своїми дбайливими руками дошкільники виготовили патріотичні сердечка миру, обереги, подарунки, малюнки з підписами і добрими побажаннями та передали солдатам в зону бойових дій.
По закінченні заходу хвилиною мовчання та піснею, що стала гімном боротьби та жертв за Україну- « Гей, пливе кача», пом’янули загиблих воїнів АТО.
У Біблії сказано: «Блажений той, хто робить добро». Адже у тих хто творить добрі справи, все в житті складатиметься добре. Ми маємо нагоду ще раз пересвідчитися, що ми всі разом. І колись із гордістю згадуватимемо, як були причетні до того моменту, коли треба було віддати частинку своєї маленької душі в ім’я миру.
|