13 січня 2014 року відбулася науково - практична конференція, присвячена 200 - річчю з дня народження Тараса Шевченка.  Метою та основними завданнями конференції було привернути увагу до маловідомих сторінок культурно-духовної спадщини Т.Шевченка та кобзарів,  спонукати молодь до переосмислення нашої духовної спадщини, творення нових культурно-мистецьких цінностей та пропагування їх серед громад.

         З  вітальним словом до учасників конференції звернулася начальник відділу освіти, молоді та спорту  Марія  Кабанова. Вона зупинилася на основних завданнях, що стоять перед освітянами в контексті відзначення ювілею Кобзаря, підкресливши, що кожен педагог, кожен школяр має усвідомити важливість духовної спадщини поета, його значимості в розвитку культури та духовності народу.

    Директор Йосиповецької школи Нонна  Соколюк  в доповіді  «Єдність нації в  заповіті Т. Шевченка»  висловила думку, що авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що, позбавлений права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні.

        З питанням «Українська літературна мова в активних процесах – від Т. Шевченка до модерного часу» виступив вчитель української мови та літератури Юрій Прокопчук.   Він зазначив, що структурний феномен мови Шевченка полягає насамперед у тому, що вона   була зорієнтована на весь україномовний територіальний та історичний обшир. У ній  ліричний струмінь злився з сатиричним, але горизонти лірики й сатири в Шевченка були набагато ширші, ніж у будь-кого з його попередників.

       Філософський напрям представила вчитель  історії Оксана Свідерська. У своїй доповіді «Філософська сутність Тараса Шевченка» вона зосередила увагу на теоретичній літературній базі, що стала підгрунтям для формування світогляду письменника. Доповідач торкнулася питань філософської спадщини епох просвітництва і романтизму

         Вчитель музики Валентина Стоянівська розкрила питання «Т.Шевченко та кобзарство у музичній спадщині». Для багатьох поколінь українців серед таких морально-етичних, духовних орієнтирів були творчість Т. Шевченка та кобзарів. На жаль, взаємозв’язок цих двох феноменів досі ґрунтовно не досліджувався, хоча Шевченко належить до числа правдиво музичних поетів.  Більшість своїх віршів він творив як пісні. У своїх творах Т. Шевченко дав відбитку, як ніхто інший, до болю гострих виявів переживань свого народу, передав найтонші нюанси його життя, показав найменші його духові порухи і тремтіння душі. Багатогранність вірша Шевченка, його своєрідний ритм, мінливість настроїв і широчінь думки, приманливі для музиків.

        Освітяни ознайомилися з передовим досвідом своїх колег щодо вивчення творчості Тараса Шевченка, поділилися досвідом своє роботи щодо виховання в дітей шанобливого ставлення до спадщини Великого Кобзаря.